Житомирська ОДА сплатила 1,4 млн за неіснуючу документацію по драмтеатру
У Житомирі чиновники втратили документи вартістю майже в півтора мільйона гривень. А ще на пів мільйона проведено нікому не потрібних закупівель. Після неодноразових публікацій щодо розкрадань у сфері культури в нашій області ми з сумом знову повертаємось до цієї теми. За попередніми нашими публікаціями слідчі органи вже відкрили кримінальні провадження, але справа розслідується, на жаль, дуже повільно. Цього разу представники влади вирішили самі звернутися із заявою про вчинення злочину до Національної поліції.
Від департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на адресу редакції надійшов лист-відповідь на запит із повідомленням про те, що в «розпорядженні департаменту відсутня проєктна документація по об’єкту "Реставраційно-ремонтні роботи по будівлі Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги" на суму 1398379,66 грн. В зв’язку з даною пригодою, було подано заяву до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про вчинення злочину». Це взагалі безпрецедентна подія: лише кілька місяців тому колишня очільниця управління культури Житомирської ОДА Тетяна Парфентієва та директорка муздрамтеатру ім. І. Кочерги Наталія Ростова розповідали про грандіозну роботу з реставрації театру. Виявилося, що керуватися при цій реставрації немає чим, – документи просто зникли. Але постає питання: а чи існували вони взагалі? Останнім часом проблеми в театрі з’являються регулярно. Руйнується будівля, через маленькі зарплати та величезні побутові проблеми актори звільняються та їдуть на заробітки за кордон. Слава одного з найкращих колись театральних колективів, який завойовував перші місця та гран-прі на всіх фестивалях, вже трохи згасає. Колектив, не маючи змоги самостійно вирішувати проблеми із функціонуванням театру, просто звільняється. А ще недавно колишній віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко заявляв, що вже прийшов час Житомирському драмтеатру отримати статус національного. Але час іде, а театр тільки руйнується. Так, у вересні 2019 року директорка театру Наталія Ростова прокоментувала затримку з початком робіт з реконструкції: «Нічого не буде. Ви знаєте, що ми в липні очікували реконструкцію театру. Проєктно-кошторисна документація сьогодні вже готова, пройшла експертизу». Тоді затримку списали на проведення Другого міжнародного форуму регіонів України і Республіки Білорусь, який відбувся 3-4 жовтня 2019 року у Житомирі. Але гроші вже були виділені, адже ще у березні 2019 року голова Житомирської ОДА Ігор Гундич анонсував реконструкцію Житомирського драмтеатру за 35 мільйонів гривень. Тоді планувалося, що для реалізації проєкту залучать кошти обласного та міського бюджетів, а також Державного фонду регіонального розвитку. Серед об'єктів реконструкції особливу увагу приділяли зоряному небу на стелі – це освітлювання глядацької зали, оновлений глядацький зал та ліфт для забезпечення доступності театру особам з інвалідністю.
До речі, також неодноразово зверталася увага всіх очільників відповідних установ області на те, що театр з моменту відкриття не зазнав жодної реконструкції. Сцена, електромережі та комунікації потребують майже повної заміни. На святі «75 років нашому театру» керівництво області обіцяло, що стовідсотково буде реконструкція. Але зараз ніхто не може відповісти на питання, чому не було виділено кошти. В облдержадміністрації також зазначають, що у 2020 році втілювати зміни у театрі не планують, але від реконструкції об'єкта не відмовляються. Ми зверталися до управління культури області з проханням надати редакції змогу ознайомитися з концепцією реконструкції театру. Але на запит отримали відмову через наявність в угоді з виконавцем пункту про нерозголошення цієї інформації. Тож дану концепцію також в очі ніхто не бачив, крім тодішньої очільниці культури в області Тетяни Парфентієвої та директорки театру Наталії Ростової. Водночас, судячи з документів, викладених на сайті Prozorro, на концепцію витратили 99500 гривень без ПДВ. Ті ж, кому пощастило побачити декілька малюнків даного проєкту, одноголосно заявили про неприпустимість такого концепту театру, адже він створює величезні незручності як для акторів, так і для глядачів.
Власне проєкт «Послуги зі створення концепції дизайну внутрішнього простору та фасаду театру» виконував підприємець Андрій Михайлович Хір з далекого від Житомира села Минай Закарпатської області. Цікаво, що той самий Андрій Хір із Закарпаття надавав послуги ще одному закладу культури нашої області – Житомирському обласному краєзнавчому музею. За підписом тодішнього та знову діючого директора закладу Романа Насонова 13 квітня 2018 року укладений договір на 175 тис. грн за проєкт «Створення експозиції історичного та природничого відділів КЗ «Житомирський краєзнавчий музей» у будівлі магістрату за адресою: м. Житомир, вул. Кафедральна, 3». Як ми знаємо, на даний час там ще ведуться ремонтні роботи.
У Житомирі чиновники втратили документи вартістю майже в півтора мільйона гривень. А ще на пів мільйона проведено нікому не потрібних закупівель. Після неодноразових публікацій щодо розкрадань у сфері культури в нашій області ми з сумом знову повертаємось до цієї теми. За попередніми нашими публікаціями слідчі органи вже відкрили кримінальні провадження, але справа розслідується, на жаль, дуже повільно. Цього разу представники влади вирішили самі звернутися із заявою про вчинення злочину до Національної поліції. Від департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на адресу редакції надійшов лист-відповідь на запит із повідомленням про те, що в «розпорядженні департаменту відсутня проєктна документація по об’єкту "Реставраційно-ремонтні роботи по будівлі Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги" на суму 1398379,66 грн. В зв’язку з даною пригодою, було подано заяву до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про вчинення злочину». Це взагалі безпрецедентна подія: лише кілька місяців тому колишня очільниця управління культури Житомирської ОДА Тетяна Парфентієва та директорка муздрамтеатру ім. І. Кочерги Наталія Ростова розповідали про грандіозну роботу з реставрації театру. Виявилося, що керуватися при цій реставрації немає чим, – документи просто зникли. Але постає питання: а чи існували вони взагалі? Останнім часом проблеми в театрі з’являються регулярно. Руйнується будівля, через маленькі зарплати та величезні побутові проблеми актори звільняються та їдуть на заробітки за кордон. Слава одного з найкращих колись театральних колективів, який завойовував перші місця та гран-прі на всіх фестивалях, вже трохи згасає. Колектив, не маючи змоги самостійно вирішувати проблеми із функціонуванням театру, просто звільняється. А ще недавно колишній віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко заявляв, що вже прийшов час Житомирському драмтеатру отримати статус національного. Але час іде, а театр тільки руйнується. Так, у вересні 2019 року директорка театру Наталія Ростова прокоментувала затримку з початком робіт з реконструкції: «Нічого не буде. Ви знаєте, що ми в липні очікували реконструкцію театру. Проєктно-кошторисна документація сьогодні вже готова, пройшла експертизу». Тоді затримку списали на проведення Другого міжнародного форуму регіонів України і Республіки Білорусь, який відбувся 3-4 жовтня 2019 року у Житомирі. Але гроші вже були виділені, адже ще у березні 2019 року голова Житомирської ОДА Ігор Гундич анонсував реконструкцію Житомирського драмтеатру за 35 мільйонів гривень. Тоді планувалося, що для реалізації проєкту залучать кошти обласного та міського бюджетів, а також Державного фонду регіонального розвитку. Серед об'єктів реконструкції особливу увагу приділяли зоряному небу на стелі – це освітлювання глядацької зали, оновлений глядацький зал та ліфт для забезпечення доступності театру особам з інвалідністю. До речі, також неодноразово зверталася увага всіх очільників відповідних установ області на те, що театр з моменту відкриття не зазнав жодної реконструкції. Сцена, електромережі та комунікації потребують майже повної заміни. На святі «75 років нашому театру» керівництво області обіцяло, що стовідсотково буде реконструкція. Але зараз ніхто не може відповісти на питання, чому не було виділено кошти. В облдержадміністрації також зазначають, що у 2020 році втілювати зміни у театрі не планують, але від реконструкції об'єкта не відмовляються. Ми зверталися до управління культури області з проханням надати редакції змогу ознайомитися з концепцією реконструкції театру. Але на запит отримали відмову через наявність в угоді з виконавцем пункту про нерозголошення цієї інформації. Тож дану концепцію також в очі ніхто не бачив, крім тодішньої очільниці культури в області Тетяни Парфентієвої та директорки театру Наталії Ростової. Водночас, судячи з документів, викладених на сайті Prozorro, на концепцію витратили 99500 гривень без ПДВ. Ті ж, кому пощастило побачити декілька малюнків даного проєкту, одноголосно заявили про неприпустимість такого концепту театру, адже він створює величезні незручності як для акторів, так і для глядачів. Власне проєкт «Послуги зі створення концепції дизайну внутрішнього простору та фасаду театру» виконував підприємець Андрій Михайлович Хір з далекого від Житомира села Минай Закарпатської області. Цікаво, що той самий Андрій Хір із Закарпаття надавав послуги ще одному закладу культури нашої області – Житомирському обласному краєзнавчому музею. За підписом тодішнього та знову діючого директора закладу Романа Насонова 13 квітня 2018 року укладений договір на 175 тис. грн за проєкт «Створення експозиції історичного та природничого відділів КЗ «Житомирський краєзнавчий музей» у будівлі магістрату за адресою: м. Житомир, вул. Кафедральна, 3». Як ми знаємо, на даний час там ще ведуться ремонтні роботи. Метою технічного завдання зазначено зокрема розробку ескізного та робочого проєкту дизайну експозиції історичного та природничого відділів у будівлі магістрату та ескізного проєкту будівлі окремого фондосховища на території внутрішнього двору центрального приміщення музею. Знову у договорі є цікавий пункт про конфіденційність, тож на жоден запит знову нічого ми не отримуємо. Постає питання про існування даного проєкту, якщо його ніхто не може побачити в законний спосіб. Окрім правоохоронних органів, звісно. Повертаємося до муздрамтеатру і також нагадуємо, що 11 грудня 2018 року департамент регіонального розвитку Житомирської ОДА уклав договір з ТОВ «Група «Гарант» на розробку проєктної документації на будівництво об’єкта «Ремонтно-реставраційні роботи по будівлі Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Кочерги» за 1 мільйон 398 тисяч 379 гривень без ПДВ. Саме ці документи в нікому не відомий спосіб просто зникли. Ситуація склалася наступна. Угоду уклали 10 грудня 2018 року. Через 4 дні проплатили 30% за договором і 27 грудня решту – 70% від суми. Угодою прописано, що остаточна оплата виконується лише після фактичного виконання робіт, тому робочий проєкт у департаменті мав бути ще у кінці позаминулого року. На договорі стоять підписи директора ТОВ «Група «Гарант» Володимира Рябоненка та тодішнього директора департаменту регіонального розвитку Житомирської ОДА Євгена Кульчицького, який пропрацював на цій посаді близько півтора року. При подачі декларації кандидата на посаду Євген Володимирович зазначив, що він є декларантом-бенефіціаром від виторгів на тендерах на суму у 82,2 млн грн. Щодо ТОВ «Група «Гарант» нам вдалося встановити, що це сімейний підряд. Чоловік – комерційний директор, а дружина Вікторія Володимирівна – директор. За Володимиром Рябоненком зареєстровано близько десяти різних фірм. Всі за однією і тією самою адресою у місті Києві. Статутний капітал ТОВ «Група «Гарант» становить лише одну тисячу гривень. Ми намагалися зв’язатися з представниками даної компанії, але за жодним телефоном нам ніхто не відповів. Як повідомило нам власне джерело, гроші, ймовірно, були заздалегідь перераховані після підписання акту виконаних робіт, але до початку виконання самих робіт, адже роботи зазвичай починаються після перерахування коштів. Підписують такі акти керівники на свій страх та ризик, інакше фірми відмовляються працювати без передоплати, а оплату без акта зробити неможливо. Тож керівники стають заручниками ситуації. Найвірогідніше, так сталося і в цьому випадку: кошти були перераховані, а чи був виконаний сам проєкт – невідомо. Аналогічна ситуація на Житомирщині вже відбулася з проєктами сільських амбулаторій. Тоді очільник області Віталій Бунечко вимушений був звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Якщо повернутися до проєкту реконструкції театру, то з відкритих джерел можна побачити, що сам проєкт не зовсім придатний до реалізації. Так, у проєкті, хоча офіційно самого проєкту ще не було, передбачалось будівництво ліфту. Про це у коментарі ще у 2017 році розповідала директорка драмтеатру Наталія Ростова:
«У нас є розроблений проєкт ліфта для інвалідів, але пожежники заборонили нам будувати за цим проєктом. Згідно з пожежними нормами, потрібен обов'язково окремий вихід для візочників. Коли пожежники поставили нам табу, ми зібрали велику нараду із розробниками цього проєкту, представниками архітектури ОДА та інвалідів. Це їх право – вимагати ліфт, щоб без жодних перепон бути на кожному поверсі театру. На першому поверсі у нас гігієнічні кімнати, на другому поверсі щоразу перед спектаклем йде який-небудь захід, грає оркестр, а на третьому поверсі у нас буфет. Але це повинно було бути красиво. Для того, щоб втілити в життя цей проєкт і побудувати ліфт, і ми про це говорили з керівництвом області, треба поламати половину театру. Це великий шматок роботи. Повинно бути все в комплексі – будівництво ліфта і тоді вже ремонт залу. <…> Будівництво ліфта коштує приблизно 7 мільйонів гривень». З’ясувалося, що ліфт було запропоновано будувати на місці однієї з кас. Ми проконсультувалися з людьми, дотичними до будівництва цього театру. З їх слів, це зробити неможливо, адже будівля монолітна і це призведе до руйнації міжповерхових конструкцій. Взагалі щодо конструкційного рішення театру, то фактично він побудований як дві окремих будівлі. Окремо глядацька зала з комплексом саме для глядачів та окремо сцена з технічними приміщеннями, творчими цехами та гримерками для акторів. Чому було саме таке архітектурне рішення? Це обумовлено різноманітністю ґрунтів. Один із керівників та ініціаторів будівництва нашого драмтеатру Володимир Федорович Нікулін розповідає: «Коли будувався котлован під фундамент, було відкрито три штучних підземних галереї, які йшли в різні боки. Вони були таких розмірів, що по них могла пересуватися повозка з конями. Під самим планшетом сцени була розкрита підземна зала достатньо великих розмірів, яка в подальшому була засипана щебенем з цементом. Оскільки ґрунти просідають з різною швидкістю, були прийнято таке незвичне архітектурне рішення. Але для пересічного житомирянина театр сприймається одним цілим комплексом». До речі, стосовно ґрунтів. На сайті Prozorro ми знаходимо закупівлю «Виготовлення документації з технічного обстеження будівель та сценічного обладнання КП «Житомирський академічний український музично-драматичний театр ім. І.А. Кочерги» Житомирської обласної ради вартістю 200000 гривень. Переможцем тендера стало державне підприємство «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці». Але справа в тому, що ця закупівля, тобто роботи, були пов’язані в подальшому з очікуваною реконструкцією театру. На жаль, цього не відбулося, тому майже 200 тисяч гривень знову пішли коту під хвіст. Зараз, якщо депутати погодяться виділити кошти на реконструкцію, дані роботи потрібно буде проводити знову. Продовжуючи досліджувати закупівлі театру, ми знаходимо в розділі «Допорогові закупівлі» лот «Розробка сайту» вартістю 63 000 гривень. А потім заходимо на декілька сайтів фірм, які пропонують послуги, і бачимо, що ціни на створення сайтів в рази менші, ніж було заявлено. У підсумку переможцем стає ФОП «Чернов Сергій Анатолійович» з ціною за сайт 43 995 гривень. При дослідженні умов тендерної закупівлі ми знаходимо зауваження одного з конкурсантів аукціону, що програв. Наводимо його фактично дослівно: «Учасник <…> взяв участь у закупівлі з Розробки сайту та вважає, що рішення тендерного комітету про визнання переможцем ФОП «ЧЕРНОВ СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ» є неправильним, оскільки документи учасника ФОП Чернов Сергій Анатолійович не відповідають вимогам тендерної документації та ст. 16 ЗУ «Про публічні закупівлі». Відповідно до пункту 5 Вимог до кваліфікації учасників та способу їх підтвердження, що містяться у тендерній документації, не допускається використання будь-яких безкоштовних CMS (Система управління контентом), які є у відкритому доступі. У пропозиції учасника дані відомості про CMS систему, на якій буде розроблятися сайт Житомирського академічного муздрамтеатру, відсутні, і приклади робіт, запропоновані учасником ФОП Чернов Сергій Анатолійович, зроблені з використанням безкоштовної CMS системи WordPress. На підтвердження даного положення надається скріншот вихідного коду одного із сайтів, наданих учасником ФОП Чернов Сергій Анатолійович. Також протокол тендерного комітету № 1 від 19.08.2019 р. містить помилку, оскільки включає дві дати: дата протоколу 19.08.2019 та дата визначення кваліфікації переможця в протоколі 19.09.2019 р., що вводить в оману щодо його правильності». Після консультації з інженерами-програмістами ми дійшли висновку, що тендерна документація, найвірогідніше, була прописана під конкретного виконавця, тому що дійсно деякі вимоги щодо створення сайту не можуть бути виконані апріорі або суперечать здоровому глузду. А деякі «цікавинки» з програмним кодом мають ознаки фальсифікації. Як інакше пояснити те, що було витрачено 43 000 гривень на сайт на безкоштовній системі, хоч це було заборонено умовами конкурсу? До цього ж всі програмні компоненти існують у безкоштовному або в умовно безкоштовному варіантах та використовуються по всій Україні. Таким чином, тільки поверхнево досліджуючи тендерні закупівлі в галузі культури нашої області, ми дійшли висновку, що більшість закупівель не відповідають потребам або взагалі виписані під конкретного виконавця. Знову маленький екскурс в історію. Років з десять тому у Житомирі вже проводили тендер на капітальний ремонт будівлі Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І. Кочерги. До переліку робіт тоді включили тільки заміну вітражів, вхідних дверей і віконних блоків. Саме про це повідомляє сайт державних закупівель: «У травні 2013 року КП «Житомирський академічний український музично-драматичний театру ім. І. Кочерги» Житомирської облради оголосив тендер на капітальний ремонт будівлі театру. У перелік необхідних капремонтних робіт увійшла заміна вітражів, вхідних дверей і віконних блоків. У липні 2013 року були оголошені результати відкритих торгів, згідно з якими ремонт будівлі театру провів ПП «Подік» (м. Житомир) за 2,944 млн гривень». Слід зауважити, що ПП «Подік» – фірма депутата Житомирської обласної ради від партії «Блок Петра Порошенка» і заступника голови постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку регіону, інвестиційної діяльності, будівництва, транспорту та зв’язку Анатолія Подіка, а головним бухгалтером в управлінні культури та туризму Житомирської обласної адміністрації на той час працювала його дружина Олена Анатоліївна. Кілька слів про якість того ремонту. Наприклад, ремонтували металопластикові вікна, які перекосило так, що вони перестали відкриватися і в них почала ламатися фурнітура. Фінансувався «капітальний ремонт» Житомирського драмтеатру за кошти обласного бюджету. Таким чином, на даний час ми можемо стверджувати, що гроші в державі, тобто в нашій з вами кишені, є. Може, частково проблему можна було б вирішити за допомогою контролю наглядової ради, яка повинна працювати при кожному театрі відповідно до Закону про театр та театральну справу. Але керівництво Житомирської обласної ради вже кілька років противиться створенню такого контролюючого органу. І ми бачимо чому… А тим часом будівля театру продовжує руйнуватися, причому не без допомоги самих працівників театру.
